Гіпоксія

Гіпоксія – це стан, за якого організм відчуває нестачу кисню. Його можуть спричиняти зовнішні чинники: нестача руху або зачинені вікна у квартирі. Але в деяких випадках гіпоксія свідчить про серйозні патології та потребує ретельного обстеження і лікування. 

Читай також нашу статтю: Скільки живуть люди після інсульту

Гіпоксія – кисневе голодування. Це стан, за якого до тканин і органів не надходить кількість кисню, достатня для того, щоб вони могли підтримувати нормальну життєдіяльність.

Якщо насичення киснем сильно порушене, у тканинах починаються незворотні руйнівні процеси, а органи поступово втрачають свої функції.

Види гіпоксії

Класифікація гіпоксії здійснюється за кількома критеріями: патологія може бути різного ступеня тяжкості, різнитися за формою перебігу, вражати окремі органи або весь організм, а головне – мати різні причини. Визначити вид гіпоксії – важливе завдання, яке дає змогу лікарю намітити план обстежень і стратегію лікування.

Види гіпоксії за ступенем тяжкості:

1. Легка. Розвивається безсимптомно, компенсаторні механізми дають змогу доставити необхідну кількість кисню до тканин і органів.
2. Середня. Спостерігаються оборотні зміни в клітинах: порушення обмінних процесів, кислотно-лужного балансу. Ця стадія супроводжується відчутним дискомфортом: з’являються сонливість, млявість і шум у вухах, знижується здатність концентруватися на звичних завданнях.
3. Важка. Настають незворотні зміни, часто несумісні з життям. Самопочуття різко погіршується, з’являються порушення мови і свідомості, можливі мимовільні сечовипускання і дефекація.

Види гіпоксії за формою перебігу:

1. Блискавична гіпоксія. Розвивається за десятки секунд унаслідок травми, задухи або відмови життєво важливих органів. Такий стан загрожує життю і потребує негайної медичної допомоги.
2. Гостра гіпоксія. Розвивається безпосередньо під впливом провокуючого чинника, наприклад, якщо дихальні шляхи значною мірою звужені через запалення або спазм. Тривала гостра гіпоксія може призводити до незворотних процесів у системах і органах.
3. Хронічна гіпоксія. Має не таку виражену форму і може розвиватися роками. Незважаючи на менш очевидні симптоми, захворювання також може призводити до небезпечних змін в організмі.

Види гіпоксії за причиною виникнення:

1. Гіпобарична. Виникає на великій висоті, наприклад у горах, через розріджене, не насичене киснем повітря.
2. Дихальна. Пов’язана з неможливістю легень забезпечувати достатнє насичення киснем.
3. Циркуляторна. Пов’язана з неможливістю серцево-судинної системи забезпечувати достатній кровотік.
4. Гемічна. Пов’язана з погіршенням здатності крові доставляти кисень до тканин і органів через знижений гемоглобін.
5. Гістотоксична (тканинна). Пов’язана з нездатністю клітин ефективно використовувати кисень.
6. Змішана.

Причини гіпоксії

Три основні механізми, за рахунок яких органи і тканини насичуються киснем:

• приплив повітря до легень (вентиляція);
• приплив крові до легень (перфузія);
• газообмін (дифузія), тобто взаємодія клітин крові з легеневими капілярами: клітини отримують із легень свіжу порцію повітря, насичену киснем, і віддають відпрацьовану, насичену вуглекислим газом.

Нестача кисню в тканинах може бути спричинена як недостатнім припливом крові, так і недостатнім вмістом кисню в крові (гіпоксемія).

Поширені причини нестачі кисню в тканинах

• Знижена концентрація кисню в повітрі:
  • у задушливому приміщенні,
  • на великій висоті.

• Гіповентиляція легень:
  • перекриття дихальних шляхів у разі вдихання чужорідного тіла;
  • перекриття дихальних шляхів при захворюваннях (астма, обструктивна хвороба легень);
  • порушення дихальної функції під час наркозу або в стані коми;
  • обмеження руху грудної клітки при ожирінні, травмах або нервово-м’язових захворюваннях.

• Порушення балансу вентиляції та перфузії:
  • легенева емболія (закупорка однієї з судин легень);
  • емфізема (деструктивний процес у легенях, який скорочує площу легенів, доступну для газообміну).

• Порушення газообміну (дифузії):
  • набряк легенів,
  • запалення легенів,
  • фіброз легенів.

• Перекачування крові без її збагачення киснем:
  • порушення кровотоку через анатомічні особливості;
  • проходження крові через невентильовані ділянки легень (наприклад, у разі пневмонії).

Стадії гіпоксії

Гіпоксія може протікати непомітно, а може бути важкою і навіть смертельно небезпечною. Розрізняють п’ять стадій гіпоксії, кожна з яких має свої симптоми.

• Перша (прихована) стадія. Вплив нестачі кисню на системи й органи непомітний. На цій стадії організм може задіяти компенсаторні механізми, щоб уникнути небажаних наслідків. Життєдіяльність клітин зберігається, змін у самопочутті немає. Прихована форма гіпоксії може супроводжуватися прискоренням темпу мовлення, посиленою жестикуляцією, невеликим порушенням координації рухів.

Приховану гіпоксію іноді називають щасливою: настрій на цій стадії часто піднесений, людина жвава, багато рухається, відчуває прилив сил. Але організм не радіє: це вмикається компенсаторний механізм, мета якого – збільшити приплив кисню до тканин і органів, зокрема через підвищення активності.

• Друга стадія. Включаються додаткові механізми компенсації. Зростає частота серцевих скорочень, посилюється вентиляція легенів і зростає об’єм крові, яку серце прокачує за хвилину. Кислотно-лужний баланс змінюється, середовище стає кислим. На цій стадії органи і тканини все ще отримують достатню кількість кисню завдяки компенсаторним механізмам, але самопочуття людини погіршується – знижується працездатність, з’являється важкість у голові та в усьому тілі, будь-які дії вимагають зусиль.
• Третя стадія. На цьому етапі гіпоксія стає вираженою, компенсаторні механізми перестають перекривати недостатнє надходження кисню до тканин і органів. Обмін речовин у клітинах порушується, у кров надходять недоокислені продукти обміну. Починається гіпоксія тканин. Людина втрачає працездатність, гіпоксія супроводжується головним болем, нудотою, блюванням. Шкіра стає блідою або синюшною (ціаноз).
• Четверта стадія – важка гіпоксія (рівень кисню в крові менше 90%). Ця стадія характеризується вмістом високої концентрації недоокислених продуктів розпаду в крові, пошкодженням мембранних структур клітин, процесами руйнування в клітинах. Дихання стає рідшим, частота серцевих скорочень знижується, скорочується споживання кисню клітинами. На цій стадії можливі втрата свідомості, судоми, мимовільні сечовипускання і дефекація.
• П’ята стадія – термінальна гіпоксія. Супроводжується різким ушкодженням клітинних мембран, необоротним ушкодженням компонентів клітин, порушенням обмінних процесів у клітинах, несумісним із життям. Ця стадія характеризується різким уповільненням дихання.

Симптоми гіпоксії

Симптоми гіпоксії середньої тяжкості:

• прискорення серцебиття;
• стридорозне (галасливе, що супроводжується свистом або хрипом) дихання – виникає в разі обструкції верхніх дихальних шляхів;
• занепокоєння;
• головний біль;
• сплутаність свідомості.

Симптоми важкої гіпоксії:

• синюшність шкіри,
• змінений стан свідомості,
• кома.

Якщо терміново не вжити реанімаційних дій, важка гіпоксія призводить до смерті. 

Симптоми хронічної гіпоксії

На відміну від гострої, хронічна гіпоксія не має яскраво виражених симптомів: немає когнітивних порушень або втрати свідомості. Цей вид гіпоксії може розвиватися роками. На початковій стадії організм вмикає компенсаторні механізми, щоб скоротити негативні наслідки для тканин і органів. Однак поступово ресурси організму виснажуються, і патологія набуває все більш вираженої форми.

Один із найхарактерніших симптомів хронічної гіпоксії – це задишка (утруднене дихання на вдиху або видиху). Якщо такий стан виникає регулярно, це привід пройти обстеження на предмет гіпоксії. Також може з’являтися синюшність пальців і нігтьових пластин, а з часом – їхня деформація. Такий синдром називають “барабанні палички”.

Гіпоксія під час вагітності

Організм вагітної жінки проходить через безліч змін: відбувається гормональна перебудова, змінюються анатомія тіла і фізіологічні процеси. Усе це може призводити до посилення наявних раніше проблем зі здоров’ям.

Наприклад, різкий набір ваги може впливати на роботу серцево-судинної системи. Якщо до вагітності були передумови до тих чи інших захворювань серця і судин, вони можуть з’явитися на тлі зростаючого навантаження – і спровокувати розвиток гіпоксії.

Без своєчасного лікування гіпоксія у вагітної жінки може призвести до порушень у роботі внутрішніх органів, зокрема негативно вплинути на розвиток плаценти і плода.

Гіпоксія плода

Гіпоксія плода – це стан, за якого під час внутрішньоутробного розвитку дитина отримує недостатньо кисню.

На ранніх термінах гіпоксія в матері не є небезпечною для ембріона: перші 10 тижнів він і так розвивається в умовах зниженої концентрації кисню (це захищає його від ушкодження внаслідок окислювальних процесів). Але якщо нестача кисню виникає в другому і третьому триместрах, це може призвести до затримки розвитку плода, вад серцево-судинної та інших систем.

Гіпоксія плода може бути хронічною (розвивається впродовж вагітності) або гострою (найчастіше виникає в процесі пологів). Вона може протікати в легкій, середній або важкій формі.

Чому виникає гіпоксія плода:

• у разі нестачі кисню в крові матері,
• при порушенні припливу крові до плаценти,
• через патології розвитку плода.

Гіпоксія у дітей

У дітей гіпоксія найчастіше пов’язана з порушенням дихальної функції. Вона може супроводжуватися такими симптомами, як часті головні болі, зміни в поведінці, підвищена дратівливість або сонливість, сповільнення темпів росту.

Зовнішніми ознаками гіпоксії в дітей можуть бути синюшність шкіри, прискорене й гучне дихання, роздування носа, втягування грудної клітки, відмова від їжі. Гострі респіраторні захворювання у дітей раннього віку часто супроводжуються гіпоксією.

Ускладнення при гіпоксії

Ускладнення залежать від типу гіпоксії, ступеня її тяжкості та причини виникнення. У більшості випадків тривале кисневе голодування призводить до незворотних руйнівних процесів у клітинах, тканинах і органах.

Можливі ускладнення гіпоксії:

• різке погіршення симптомів хронічних захворювань, що протікають в організмі;
• легенева гіпертензія (підвищення тиску в легенях і малому колі кровообігу);
• порушення функції правого шлуночка серця (такий стан називають “легеневе серце”);
• зниження імунітету;
• підвищення ризику розвитку бактеріальних інфекцій.

Один із найнебезпечніших станів за нестачі кисню – гіпоксія мозку. Він може спричиняти такі ускладнення, як:

• повна або часткова втрата пам’яті,
• галюцинації,
• безсоння,
• зміни в настрої,
• спазми в м’язах,
• зміни особистості,
• погіршення зору.

Якщо в разі гострого кисневого голодування внаслідок травми або нещасного випадку медична допомога надана не відразу, може розвинутися смерть мозку. При цьому органи та системи ще здатні функціонувати, але тканини головного мозку пошкоджені настільки, що вже не зможуть відновитися.

Перша допомога в разі гіпоксії

Гостра гіпоксія може бути небезпечною для життя, цей стан потребує термінової медичної допомоги. У разі різкого почастішання серцебиття, яке не минає у спокої, шумного та хриплого дихання, сплутаності свідомості або синюшності шкіри важливо якомога швидше викликати лікаря.

В очікуванні лікаря рекомендується:

• забезпечити приплив свіжого повітря (відкрити вікно або вийти на вулицю);
• у разі задухи – звільнити дихальні шляхи від сторонніх предметів;
• у разі спазму дихальних шляхів – зняти гострий стан інгаляцією.

Важливо негайно звернутися до лікаря в разі різкої зміни в поведінці або стані свідомості.

Якщо людина страждає на захворювання серця або легенів, за яких може розвиватися гіпоксія, важливо заздалегідь обговорити з лікарем характерні симптоми та заходи першої допомоги, які дадуть змогу дочекатися його приходу з найменшими наслідками.

Лікування гіпоксії

Лікування гіпоксії спрямоване на усунення причин, які її викликали. Поки причину не усунуто, необхідно забезпечити прохідність дихальних шляхів, збільшити вміст кисню у вдихуваному повітрі та підтримувати нормальний газообмін – насамперед це потрібно, щоб унеможливити кисневе голодування мозку та незворотні руйнування в ньому.

Контроль прохідності дихальних шляхів

Необхідно виключити:

• закидання голови (можливо внаслідок судом);
• перекриття голосової щілини (можливе у разі потрапляння чужорідного предмета або внаслідок запалення; за необхідності застосовують ендотрахеальну трубку або роблять надріз у трахеї);
• перекриття нижніх дихальних шляхів (може виникати в разі запальних процесів у легенях).

Забезпечення припливу кисню до легень

Для забезпечення припливу більшої кількості кисню до легень використовують кисневі балони та концентратори. Вони можуть доставляти кисень до легень неінвазивним (через маску або кисневу трубку) та інвазивним способом (через інтубаційну трубку, яка проходить через рот до трахеї).

Нормалізація газообміну

У разі набряку легенів призначають сечогінні препарати – вони допомагають вивести зайву рідину з організму. У разі захворювань, пов’язаних зі зміною тканин легенів (інтерстиціальні захворювання) лікарі призначають стероїдні (гормональні) препарати.

Який лікар лікує гіпоксію

Оскільки кисневе голодування може бути симптомом іншого захворювання, для первинної консультації потрібно звернутися до терапевта. Він проаналізує супутні симптоми і за необхідності направить до вузьких спеціалістів:

• невролог перевірить роботу головного мозку і нервової системи;
• пульмонолог оцінить стан легенів;
• кардіолог виключить патології серця;
• гематолог перевірить, чи не порушені функції крові;
• сомнолог допоможе виключити порушення сну і такі стани, як нічна затримка дихання (апное).

Обстеження у команди профільних фахівців необхідне, щоб оцінити роботу життєво важливих органів і систем і виключити захворювання, які можуть протікати безсимптомно. Якщо порушень у роботі внутрішніх органів не виявлено, терапевт допоможе пацієнту скорегувати спосіб життя таким чином, щоб організм отримував більше кисню.

Профілактика гіпоксії

Здоровим людям для профілактики гіпоксії рекомендується підтримувати фізичну активність, частіше бувати на вулиці та провітрювати приміщення, уникати куріння (зокрема пасивного). Щоб унеможливити хронічні процеси в дихальній і серцево-судинній системах, важливо своєчасно лікувати гострі респіраторні захворювання й усувати інші джерела інфекцій (наприклад, карієс).

Закликаємо не займатися самолікуванням! Якщо у вас є будь-які скарги, то відразу радимо записатися на консультацію до лікаря!